Відсутність страху - у дитини, ознаки, синдром
Страхи супроводжують життя людини, чергуючись і міняючись в залежності від віку, властивостей темпераменту, ситуаційних моментів і обставин, що склалися. Встановлено, що відсутність страху можливо, але воно розглядається як певна патологія.
Інстинкт самозбереження
Він являє собою вроджену форму поведінки, яка властива кожному живому організму, і людині в тому числі. Завдяки цьому інстинкту люди здатні вчиняти дії, щоб уникнути небезпеки. Інстинкт самозбереження може реалізуватися через больові відчуття і почуття страху.
Незважаючи на весь негативний відтінок, закладений у слові «страх», існує поняття та здорового страху, який:
- не порушує хід мислення;
- виступає в ролі захисту від небезпеки;
- виникає до того, як виникає реальна загроза.
Фахівці прийшли до висновку, що страх – це значний фактор еволюційного розвитку. Завдяки цьому почуттю здійснювалися масштабні відкриття і освоювалися нові теорії, залучаючи приховані ресурси організму людини.
Для деяких людей звільнення від страхів стає метою життя. Вони застосовують найрізноманітніші знання і навички для того, щоб стати більш сміливими, тим самим припускаючи, що сміливість – це повна відсутність страху.
На думку А. Ридмуна «Сміливість - це не відсутність страху, а знання, що ваше життя є чимось більш важливим, ніж страх».
Відсутність страху – хвороба?
Відповідь на це запитання однозначна. Відсутність страху – це патологія. Нормально функціонуючий живий організм відчуває страх. Так формується захисна реакція організму, мета якої – уникнути небезпеки.
Методики від страху літати на літаках дізнайся тут.
Страх мобілізує сили організму, а його відсутність робить людину нежиттєздатним.
Причини безстрашності у дітей
Кожна дитина має певні страхи. Це пов'язано з особливостями розвитку в різних вікових періодах.
Страх для дитини – це деяка перешкода, що дозволяє відокремлювати правильні і неправильні, корисні і небезпечні дії і вчинки.
Якщо страх відсутній, то і розвиток особистості дитини порушується. У такому випадку немає можливості оцінити реальну небезпеку і вжити спроби її уникнути.
Діти схильні двох видів страхів:
- Вроджені: страх гучних і різких звуків, страх втратити опору.
- Придбані. Це страхи, отримані в результаті життєвого досвіду і взаємодії в соціумі.
Дворічна дитина ще не усвідомлює, що собака на вулиці може вкусити, а якщо мама йде, то вона може не повернутися. Це ознака нормального розвитку особистості дитини.
У нього немає ще такого негативного досвіду, а значить і страху немає. У цьому віці діти активно пізнають світ і не бояться нових відкриттів. Завдання дорослого в цей період – захист малюка і забезпечення його безпеки.
У деяких випадках фахівці кажуть, що відсутність страху – це синдром, що розвивається аутизму. Дитина перебуває у своєму вигаданому світі і не тривожиться перед небезпекою. Навіть больові відчуття зменшуються або повністю відсутні. При такому розладі спостерігається знижена чутливість нервових закінчень.
Дорослішаючи, такі діти навчаються контролювати небезпечні дії і адекватно їх оцінювати.
У книзі А. В. Захарова під назвою «Денні і нічні страхи у дітей наводиться наступна статистика:
- найпоширеніший страх у дітей другого року життя - страх різких звуків – у 52% випадків незалежно від статевої приналежності.
- Друге місце посідає страх самотності: 44% схильні хлопчики, 34% дівчинки.
- Потім слідують страхи перед уколами, лікарями.
- У хлопчиків у віці 2 років особливо інтенсивно проявляється страх перед засипанням, оскільки в цьому віці їм частіше сняться кошмарні сни.
- Вік від 3 до 5 років знаменується виникненням тріади страхів: страх самотності, замкнутого простору і темряви. Страхітливі персонажі на кшталт Баби Яги з'являються не тільки у снах, але й оселяються у фантазіях вразливого дитини в денний час.
- Дошкільний період, що включає період 6-7 років, пов'язаний з страхом смерті. Особистість дитини зазнає в цей час особливі зміни, вступаючи на новий, більш зрілий рівень моральності. Такого страху більш схильні дівчатка, адже інстинкт самозбереження у них виражений більш інтенсивно.
- В 7-11 років з'являється страх перед громадською думкою, страх бути не тим, про кого добре говорять, кого поважають, цінують і розуміють. Крім того, школярі в цьому віці бояться природних аномалій: повеней, ураганів і землетрусів. Пов'язано це з притаманним віком магічним мисленням і схильністю вірити в рок, забобони і таємничі події.
Дитячі страхи можуть проходити самостійно, та у разі грамотно побудованого виховного процесу практично не залишають серйозних наслідків для психічного становлення особистості дитини.
Якщо ж батьки помічають, що почуття страху має деякі відхилення від норми, то звернення до фахівця необхідно. Психолог складе програму корекції і допоможе впоратися з проблемою.
Анатомічний винуватець
У своєму дослідженні Д. Фейнштейн зробив висновок про те, що мигдалини мозку функціонують на інстинктивному рівні. Їх пошкодження призводить до того, що людина повністю втрачає почуття страху.
У ході експерименту були проведені різні маніпуляції з метою налякати жінку з рідкісною генетичною хворобою. Хвороба Урбаха-Віта знищила у неї мигдалини мозку ще в дитячому віці. Всі спроби виявилися невдалими, що дозволило вченому підтвердити гіпотезу про значення мигдалин мозку у формуванні почуття страху.
Ряд дослідників заперечують подібну теорію, стверджуючи факт формування страху як комплексного порушення кількох структур мозку.
Однак, думка про те, що це почуття розвивається в результаті збою локального ділянки мозку, знаходить все більше підтверджень.
Як позбутися від хвилювання і страху? Читай тут.
Чим спровокована страх смерті перед пологами? Читати далі.
Страх являє собою особливу емоцію. Психологічна наука розглядає її в негативному аспекті. Але відсутність страху може стати не меншою загрозою для здоров'я і розвитку особистості. Своєчасно виявлена патологія дозволить уникнути багатьох неприємностей і збагатити життя людини природними враженнями.
Відео: Сміливість = подолання